astralvoyager

воЙажер долітався)...його нова форма материалізації - http://psyhoanalitic.livejournal.com/
зе енд)

дія перша
...ггг...карочі, сниться мені сон сьодні...тіпа френд каже мені що його знайомі варять якусь психоделичне зілля...чи то з мухоморів...чи іпомеї..чи щось інше..
тіпа їду з роботи, зустрічаю того друга....він мені десь з нички достає в плстиковому стаканчику десь гр.50 того ядового зілля...каже що вийшло непогано....жесть і той дозняк залишили саме для мене...
але путь додому мій лежав через якийсь вокзал...
бля, заходжу на вокзал, а там бляяяя...куди не глянь - сміття...чи точніше мусор...точніше мусора)...когось ловлять...перевіряют майже кожного..
починаю морозитись - то туди то сюди...то із знайомими постояв...
все одно мене зупиняє на виході один...починає перевіряти сумку....а я з роботи....там журнал...органайзер...якісь файли, диски...і в куточку в маленькій коробочці від плівки для діафільмів в мене моє зілля....але пронесло і він нічого не спалив...

дія друга
їду вранці на роботу...в реалі...на ст.метро "совєтская" вихожду на сторону мерії...бачу, ще в середені...одна купка того мусора зі сну...потім ще - трохи більша...виходжу з переходу бля, шо за нах...натов студентів, менеджерів, продавців перемішаний з тим самим мусором...
виходжу на вулицю - а там десятки....сотні...хз...може й з тисяча синіх уйобків з мого сну...дежавю, бля)
ну і ще, звісно...свідомі люди під стягами оптімизму та радості...та не маюче свого власної думки стадо під тряпками пасивності:/

..бля, шото меня все заебало нах!
неее, не депрессия...в голове вроде даже типа позитив...
просто какая-то задроченная усталость...в мозгах не токо тараканы, а вообще куча разнообразных уйобков, которые тянут меня во все стороны, требуют чего-то своего...НО, нихуя не хотят делать...
дохуя чего накопилось и в голове и в теле...бля, да похудел немного...хотя каждый день поддерживаю себя и даже вроде не жру всякий мусор аля макдональдз

в общем надо выбить себе пару дней отпуска в конце недели...закрыться дома нах от всех...сутки поголодать...послушать мантры...очистить тело и задроченные мозги...и наконец-то открыть путь к себе...такому, каков я есть...
к которому иногда возвращаюсь...ненадолго...но, все те маски и оболочки, имиджы, традиции, нормы...тянут меня обратно...

а после этого вАзьму Ахуенный пакет зилля, семян ипомеи, закажу сальвии и усторю себе тематическую пати - ретьорн ту иносенс)))

..хз, вроде даж попускает...от одной токо мысли...)

Однажды Будда проходил со своими учениками мимо деревни, в которой жили противники буддистов. Жители деревни выскочили из домов, окружили Будду и учеников, и начали их оскорблять. Ученики тоже начали распаляться и готовы были дать отпор, однако присутствие Будды действовало успокаивающе. Но слова Будды привели в замешательство и жителей деревни, и учеников.

Он повернулся к ученикам и сказал:

— Вы разочаровали меня. Эти люди делают свое дело. Они разгневаны. Им кажется, что я враг их религии, их моральных ценностей. Эти люди оскорбляют меня, и это естественно. Но почему вы сердитесь? Почему вы позволили этим людям манипулировать вами? Вы сейчас зависите от них. Разве вы не свободны?

Жители деревни не ожидали такой реакции. Они были озадачены и притихли. В наступившей тишине Будда повернулся к ним:

— Вы все сказали? Если вы не все сказали, у вас еще будет возможность высказать мне все, что вы думаете, когда мы будем возвращаться.

Люди из деревни были в полном недоумении, они спросили:

— Но мы же оскорбляли тебя, почему же ты не сердишься на нас?

— Вы — свободные люди, и то, что вы сделали — ваше право. Я на это не реагирую.

Я тоже свободный человек. Ничто не может заставить меня реагировать, и никто не может влиять на меня и манипулировать мною. Я хозяин своих проявлений. Мои поступки вытекают из моего внутреннего состояния. А теперь я хотел бы задать вам вопрос, который касается вас. Жители деревни рядом с вашей приветствовали меня, они принесли с собой цветы, фрукты и сладости. Я сказал им: "Спасибо, но мы уже позавтракали. Заберите эти фрукты с моим благословением себе. Мы не можем нести их с собой, мы не носим с собой пищу". Теперь я спрашиваю вас: "Что они должны делать с тем, что я не принял и вернул им назад?"

Один человек из толпы сказал:
— Наверное, они забрали это домой, а дома раздали фрукты и сладости своим детям, своим семьям.

Будда улыбнулся:

— Что же будете делать вы со своими оскорблениями и проклятиями? Я не принимаю их. Если я отказываюсь от тех фруктов и сладостей, они должны забрать их обратно. Что можете сделать вы? Я отвергаю ваши оскорбления, так что и вы уносите свой груз по домам и делайте с ним все, что хотите.

тааак, притягнув ці вправи до європейської цивілізації Пітті Келдер...якйсь дослідник тібетських монастирів...
вправи виконуються 1-2 рази на день з суворим дотримуванням послідовності...поперше зранку просто дуже чудово розтягують м"язи...подруге - стимулюють роботу наших чакр чи енергетичних каналів...
вправи можна виконувати людям любого віку...починати можна з 3-х повторень кожної вправи тай кожного тижня додавати по 2 повторення....на 21-му можна зупинитися і так продовжувати все життя)

1. стій прямо, руки розведені по сторонам на рівні плеч долонями донизу...обертаємось по годинниковій стрілці..для початку 3 рази...хоч я починав одразу з 10)

2. ОДРАЗУ після першого лягаємо на спину...руки прямо впродовж тіла долонями донизу...ВИДИХ....вдихаємо і одночасно прижимаємо підборіддя до грудини тай одразу піднімаємо ноги вгору до 90 градусів...колені не згибаємо...таз по можливості не підіймаємо...з видохом все назад і так кілька разів

3. стій на колінах опираючись на передню частину стопи...тобто на носочках...коліна та стопи на ширині плеч...долоні на задній стороні окороку)нахиляй голову вперед і прижимай до грудини...плечі трохі йдуть вперед...ВИДИХ!...голова назад...плечі теж назад...лопатки трохи зводимо...ВДОХ

4. сядь на пол...прямі ноги вперед..ступні на ширині плеч...долонями уперся в пол...пальці рук вперед...голову притули все ж до тої грудини - ВИДИХ...
голова до прєдєла назад, тіло підіймаємо до горизонтального положення (тобто виходить поза, як "мостік" тільки руки навпаки)...ВДОХ та затримка з максимальним напруженням всіх м"язів (не так просто, для мене це найскладніша вправа)

5. упор льожа трохи прогнувшись грудиною вперед...опора на долоні та передню частину стопи...колінам до полу не притуляємось...між долонями та стопами відстань трохи більше ширини плеч...
відводимо голову якомога дальше назад..максимально прогнутися - ВИДИХ
потім переходимо в положення "гора"...ноги прямі...дупа підіймається максимально уверх...спина вигнута вперед....голова все до тої ж грудини...ВДОХ (дивись на котів...вони часто так роблять, особливо коли точять кігті об персидський килим)

6. прямо...ноги на ширині плеч...повиний глибокий ВДОХ через ніс...
енергічно видихаємо наклоняємочь вперед опираючись руками об коліна...голову опускаємо (джаландхара бандха)))...підтягуємо м"язи ануса, статевих органів (мула бандха)...виштовхкємо до кінця всі залишки повітря і підтягуємо низ живота (удіяна бандха)...продовжуємо тримати дихання...підіймаємо торс вгору, але живіт залишаємо втянутим, навіть ще трохи більш втягуємо...руки на бедрах...затримуємось до закінчення природньої (без напруги та одишки) затримки дихання (цю вправу можна робити не більш 9 разів)

потім ще може чогось домалюю, якщо щось не ясно)

гггг...вранці у ваній тільки помітив, що вчора на роботу їздив у різних носках)))...один темно-сірий, інший чорний)))...піззец, бля...що в нього в голові)

...знайшов (і одягнув)))стару футболку чорну з фото кейта флінта, іншими учасниками продіджи...бля, їй вже близько десяти років...якщоб не розтянутий ворот, можна б було ще одягати в світ...ні в кого мабудь таких не залишилось...ексклюзіфф класік)

Учитель Шри Япутра однажды изрек, идя по рынку: Жизнь прекрасна! Но тут к нему подошел мясник и сказал: Что заставляет тебя так думать, Учитель? Я лично имею мало денег, у меня некрасивая жена и глупые дети! Подумав Япутра ответил: Ты прав, твоя жизнь - говно! Мясник просветлился и дал Учителю килограмм карбонада за просто так.
***
Ученики спросили как-то у Учителя Япутры: Учитель, твои притчи трудно понять! Зачастую твои слова напоминают просто поебень! Поебень - истинный комплимент для моих притч. Они не укладываются в уме, а это главное! Я не должен вам все разжевывать! Тем более что я сам не понимаю, что пижжю... Вы должны уметь пририсовать ноги змее! Это не Кааба! Реальность - то, что реализуется! - разгневался Учитель. Услышав такое и ничего не поняв, ученики конкретно охуели (замедитировали).
***
У Пьюаня были очень тесные ботинки. Пьюань очень мучился, он не мог выкинуть ботинки, так как был очень беден. Пьюань хотел даже повеситься, но Учитель Япутра пришел, сломал Пьюаню обе ноги и отнял ботинки. Учитель был невысок ростом, и ботинки пришлись ему в самую пору. Пьюань же отлежал полгода в больнице и, выйдя, пришел к учителю и поклонился в знак благодарности, что то спас ему жизнь, избавив от ботинок. Учитель же послал его на хуй с гневной бранью, ибо забыл уже о Пьюане и его ботинках. Нет в мире совершенства, и даже Учитель порой ведет себя как полная сука.
***
Ученики подошли к Шри Япутре и поинтересовались:
-Учитель, ЛСД дает нам медитацию и восторг. Но оно, мы слышали, невьебенно вредно. И когда мы выходим из восторга, мы чувствуем себя охуительно отвратно: все серо и убого...
-Не выходи из восторга! - пробормотал Япутра, глядя куда-то вдаль остекленевшими глазами.

...бля і от воно знов...май рідне безсоння...воно було зі мною
завжди..але чомусь півроку я його не зустрічав...
як завжди - півночі перекручуєш усе у ліжку...в голові купа
думок...іноді важливих...іноді зовсім незрозумілих тай мабудь
деструктивних)
коли відчуваєшь, що заснути майже й не доведеться, приходять думки хочь в цей раз проникнутись в май астрал проджекшн...чи астральну
проекцію...хоч взагалі то умовна назва...ніхто досі конкретно не
визначив що то є...який це ступінь сприйняття тонких енергетично-інформаційних тіл...взагалі це - бла-бла-бла і потребує загальних досліджень "офіційної науки"...тобто тупих застереотипозованих матеріалізованих діячів)
суть в іншому!...ввійти то вдалося...майже...я стояв (лежав))) на тому
порозі...рубежі, коли твоє тіло все б"ється у содорогах...коли страх
сповнює твою душу..
це не перший раз, але...в цей раз я бачив більш чіткі і чарівні,
божествені, містичні, космічні...образи....ну щось типу тих же мандал,
складних структурованих узорів...обліки якихось осіб...що будуть жити,
чи ще колись жили...хз
особливо запам"яталося - мабудь в той момент я найбільш проникнувся
туди...часи ВВВ, тобто якісь там окопи, холод, голод, страх...але й
інше - просто життя...просте воєнне обмундурування, чистити зброю,
якісь трохи примитівні жарти, десь вдалині ледь помітні звуки гармоні з мелодіями 40-х, і головне - обличчя з посмішками на губах, але тяжким виразом очей...
ще була якась пісня...що співав якийсь солдат в шинелі...вночі добре її пам"ятав, але може треба було відірвати свою дупу, встати тай записати...я точно знаю, що в житті її не чув...просто...я певен...то я був саме там - часи війни!
можливість цього в тому для себе...чи для когось іншого я не заперечую...але я не розумію, чому я не можу повністю туди зайти....без "стимуляторів" (мабудь річь саме в них)))...я заходжу, бачу що там відбувається, бачу чарівні образи...але ні!...розуміючи, що я сам здатен керувати своїм тріпом...я не можу(...я знаю що можу туди війти, визначати свої дії, пізнавати світ себе, світ людей взагалі...світ всесвіту...але цей страх! він сковує мої дії...він не дає мені навіть кроку вступити в цей світ...тільки можу його бачити...
мабудь все ж таки ще не готовий...є якісь бар"єри...одного бажання
замало...
ну нічого - попереду ще вічність)

от і знов я в ЖЖ)...хотілося б частіше тут бувати, але ....а) йобаний адмін на роботі, що заблокував мені асю та ЖЖ...б) йобаний мікрошвидкісний мій анлим...
так про що ми...ааа... в про те ж саме наркотєгі...але ні...опіум - наркотєг!...кофе, паління, аспірин, засоби проти застуди, макдональдз, кока кола, тупі мильні опери, енергитичний вампірізм, звичка гризти нігті, ненавість, завість...- теж наркотєгі...
але є - речовина!...речовина що змінює свідомість...речовина, що відкриває двері сприйняття, речовина, що дозволяє зняти маску і буди чесним хоча б перед собою...речовина, що змінює життя...речовина, що наближує до Бога...
в даному випадку це був - дісоціатів)
пятниця 10.11...нервовий та тяжкий робочий день...дорога до дому...гаряча ванна..холодний душ...дві одиниці виміру речовини...баночка пива (не треба було)...трави нема (дарма я в четвер все докурив)...псітранс...комп...інет...
речовина починає діяти дуже швидко та й несподівано...думки сповнені абсурду та іраціональних метамарфоз...тіло - майже якийсь кібернетичний механізм з біодобавками...ходити майже неможливо, не кажучі вже про набір тексту)..в деякі моменти занурюєшся в себе...майже в себе, тому що іноді на виході здавалося що ти прожив частину чогось життя...а може то моє давнє життя...чи майбутнє...хто зна...але,хоч і тіло не дуже слухняне...дуже приємно рухатись...відчуваєшь кожну клітину свого тіла, що сповнюється приємним теплом, гнучкістю та відчуттям ритму...та і десь через годину я знайшов засіб його приборкати...ноги скрещені в позі лотосу, пряма спина..трохи не дуже складних рухів руками, що направлені на відчуття свого тіла...взагалі то в голові було дуже багато цікавих думок та несподівних висновків...чого варте тільки відчуття того, що я побував у тілі жінки...точніше не в самому тілі, а відчув саму сутність жінки..словами це не легко пояснити, та і взагалі пояснити більшу частину тріпу...
вийшов десь о півночі...позитиву було трохи отримано, але могло бути і краще, як щоб я взяв до уваги головне правило псітріпів - "сет/сеттінг"...обстановку то я врахував...але установка була не зовсім позитивна...вважаючі на тяжкий день...
але була неділя)
неділя 12.11
бажання прийняти 1 одиницю виміру...не для трипу...при цьому він навіть теоритично неможливий, як я гадав...просто для позитиву та...ммм...мабудь все ж таки для трипу)
дзвінок другу...добре курнули...прийняли по 1...взяли Нон-стоп та сіли в барі з приємним інтер"єром - чекаємо.....пройшла година...- нічого...курнули...взяли - РедБул...зелений чай...2 години - нічого...взяли легкого пива....зустрічаємо одного дауна, але з убойним планом йдемо до мого тріп-співучасника...2 мокрих...псіходелик транс (Електрік Юнівьорс)...і я зрозумів, що відлітаю...
виходжу з даунами з під"їзду...вони ще на пиво...я додому (зафтра на роботу%()...і ось воно...я навіть не сподівався, що від однієї о.в. може таке бути...свідомість розширилась майже до нескінченості...постійний безперервний потік думок...здатність утримувати в голові одразу 8-10 повноціних думок...образи...музика...філософські роздуми....за 10 хвилин путі додому в голові склався псітрансовий трек з візуальним супроводом, декілька флаєрів на псітематику...ідеї щодо формування нової оргструктури та плану стратегичного розвитку мого підприємства та багато чого іншого...от тільки пробував слогани (по Пєлєвіну))) - але так і не пішли...швидкість думок була на стільки велика, що я навіть не міг все з цього запам"ятати...з моєю тягою до всього нового я хватався від однієї ідеї до іншої....від однієї думки до іношої навіть не намагаючись довести логічний зміст до кінця (то як завжди))))
але найцікавіше було попереду...прийшовиши додому...сівши за комп...включивши мінімал...скрестивши ноги в позі лотосу...закривши очі та склавши пальці в одну з індійських мудр (клик дракона, як я пам"ятаю)) я опинився там...там навіть де і не сподівався побувати колись (нууу...в житті звісно, а так ми всі там буваємо періодично)))..і про що немає жодної згадки в тріп-репортах про цю речовину..
це був тонель (да-да він самий!!!!)...той тонель, що бачать люди в своїх спогадах про переживання кліничної смерті...і світло..м"ягке і приємне...хммм...навіть більш ніж приємно...в цьому випадку не гріх було б сказати - божествене!...зовсім не було відчуття страху...скільки я був у ньому і як близько я до нього наблизився - сказати не можу...та і взагалі ТАМ час летить зовсім по іншому (якщо взагалі летить)...але точно пам"ятаю - я відчув, що для мене це ще зарано - їти до кінця цього путі (чи до початку іншого...)
потім я виходив...знов входив...знов виходив...коли я був там - я бачив чарівні індійскі (а може навіть і ведійські) палаци...величезні пустелі...вершини гір...відчував енергію сонця...вдихав холодне повітря антарктики....звертався до Буди, Шиви, Іісуса (чомусь крім Мухамеда - непоганий дядько, але його світосприйняття мені не дуже довподоби)))...звертався не мовою слів..не мовою знаків...то була інша мова...мова відчуттів, емоцій, енергії, звуків, образів, тепла...були ще якісь особистості, але я їх не дуже пам"ятаю...
коли виходив - я вставав і починав танцювати....під мінімал, даунтемпо)...я навіть і не уявляв, що під це можно танцювати)...але рухи були легкі, повільні та чітко зкоординовані...м"язи були надзвичайно гнучкі...було бажання робити безліч асан, хотілося вирватися з міста і бігти...бігти по холодній нічній росі лугами, берігами річок (але фізично це було б не дуже легко зробити)))
взагалі перед очима одночасно формувалося кілька образів...як ярлики на моніторі...і кожен з них я міг вибрати...міг наприклад увійти до якогось палацу та добре його оглянути, але терпіння не вистачало...хотілося оглянути все і якомога більше...більше...більше)))
але й були темні шляхи, які затягували...місця темного всесвітнього холоду....але мені вистачало псіхологічних сил вириватися з них...хоч і навіть було бажання заглянути туди...але щось стримувало...думаю і там якось побуваю..обов"язково)
на виході жодних неприємних побочних відчуттів - онлі позитив, сбалансованність, відчуття єдності зі всесвітом, відчуття тепла і любові...тої любові, що є джерелом творчіх сил та енергії...любові, що є основою існування та розвитку всесвіту...
результат - відчуття сбалансованості особистості, а точніше - самої моєї істотності з усіма моїми фізичними, псіхичними, інформаційними, астральними та іншими тілами...досвід, що підтверджує всі ті знання, що отримані мною з біоенергетики та трансперсональної психології, восточної філософії та теософії...бажання продовжувати життя, розвивати як себе, так і все те, що є навколо мене...практичні творчі ідеї, що стосуються виконання моїх ососбистих службових обов"зків (концепція нової оргстуктури сьогодні в голові майже повністю створена, до п"ятничної наглядової ради лише треба красиво розписати)))
далі буде...